Співачка Ельвіра Сарихаліл протягом багатьох років займається дослідженням забутих народних кримськотатарських пісень. Вона закінчила Харківську консерваторію по класу академічного вокалу, після закінчення якої повернулася до Криму.

1.Ельвіра які зміни відбулися в твоїй творчості за останні роки?

 - Зараз я більше приділяю уваги викладанню вокалу. Мені цікаво спостерігати за професійним і творчим зростанням учнів. Так, стало менше концертів і поїздок, але з'явився час для вивчення рідної фольклору.

Ще, я і Расім Рамазанов випустили спільний альбом “Sarykhalil & Ramazan project” під назвою “Conversation”. Слова для пісень створили Майє Сафет і Гульнара Меметова, а музика авторська - Расіма і моя. В альбомі є пару народних пісень. Над дизайном обкладинки працювала художниця Сакіне Байрі. У записі взяли участь Ден Курфірст (він зіграв на уде, перкусії, барабанах) і бас-гітарист Ендрю Арнаутов. Над звуком, мастерингом працював Анатолій Сорока. Запис проходив в Києві в студії Гута Records. Тобто над альбомом працювала велика команда гарних людей, професіоналів, які знають що і як треба робити.

2. Ти багато працюєш з піаністом і композитором Расімом Рамазановим. Розкажи, як ви познайомилися, як знаходите музичний компроміс?

- Расім каже, що він достатньо довго шукав виконавця для його пісні та одного разу на концерті почув мене. І запропонував написати п'єсу для мого голосу. Так з'явився наш один з перших спільних проектів – “Conversation”, який і увійшов у наш спільний альбом. Ми обидва маємо консерваторську класичну освіту, але все одно ми - різні. Расім - симфоніст, а я співаю, в основному, етно-джаз. Кожен з нас складний і вимогливий. Але цей проект повинен був статися, тому в нас все вийшло.

3. А ти сама пробувала працювати, як композитор?

- Коли мене відвідує муза, разом з нею приходить музика. Мелодії я зберігаю в своїх чернетках. Вони з півдня, як і я, але без слів. Окремо від музики я пишу абстрактні тексти (російською мовою). А тексти на мої мелодії “Qave-Bluz” і “Furtunam” написала Майє ханим. Три роки тому на її вірш “Киуш юзюму” я написала музику. У нашому альбомі з Расімом є також пісня “Alo”, яку ми написали з ним вдвох на вірш Майє Сафет.

4. Як, на твою думку, за ці роки змінилася кримськотатарська музика?

- Кримськотатарська музика змінюється повільно. Наші люди прив'язані до старих записів і коли з'являється нове в музиці, то придивляються до нього дуже обережно.  

Я згодна, що нова музика – інша, але від цього вона все одно залишається кримськотатарською, бо її створюють кримські татари. Вона більш якісна, більш сучасна. У всьому світі давно існує безліч напрямків. І ми не в вакуумі живемо! Але в нас дуже мало молодіжних груп - джазбендів, рок-гуртів. Звісно, вони з'являються, але, так само, дуже швидко зникають. Рідко проходять концерти кримськотатарської академічної та симфонічної музики.

Зате весільних груп стало набагато більше. Тому ця, весільна, музика розвивається і буде розвиватися, тільки не знаю в який бік. На весіллях зараз нечасто можна почути традиційні народні інструменти. До того ж немає фольклорних шкіл, де б навчали грати на даре, сазе, кеманче, хавале, думбелеке. Що дивно, студенти - музиканти погано ходять на концерти. Але це потрібно робити, бо інтернет не може замінити живу музику і живе спілкування з профі.

Я теж люблю старі записи. Це інша енергія і це наша пам'ять. Але можна поважати традиційну музику, слухати та вивчати наше ретро, та одночасно створювати щось абсолютно нове і сучасне. Я вірю в краще! Вірю в зміни!

5. Ти колись стала переможницею конкурсу Мейдан ФМ. Розкажи про цей конкурс і пісню. Як перемога вплинула на твою подальшу творчість?

- Це чудова тувахская пісня «Геджелер, узун, геджелер». З нею я перемогла перемогла на конкурсі Мейдан ФМ і вона стала кліпом. Режисери і оператор: Ахмеді-Ернес Сарихаліл, Зера Курбедінова. Головну роль зіграла актриса кримськотатарського театру Ніяра Юнусова.

Важливо, що перемогу нам надали і звичайні люди, а не тільки журі конкурсу. Я була готова до всього і думала: або програю, або виграю. Мені дуже приємно, що люди й досі згадують цю подію і вітають мене. Хоча пройшло вже 4 роки. Кліп дуже cподобався людям, а ця пісня і зараз дуже актуальна.

6. Ти буваєш з концертами на материковій Україні. Розкажи про мету твоїх візитів?

- В Україні я беру участь у фестивалях, спільних міжнародних проектах з різними музикантами. Для творчості мені мало місця в Криму. Організатори фестивалів запрошують мене для того, щоб я представляла кримськотатарську культуру, або пробують єднати музику різних культур. А я це люблю. Мені подобається імпровізація. Також бувають концерти, ініціатором яких є я сама, або мої друзі. Люблю співати в Україні, там багато креативних людей.

7. У тебе дуже незвичайна манера виконання народних пісень. На що ти спираєшся, коли виконуєш саме народні пісні?

- Я досі не можу зрозуміти, що саме включається коли я виконую фольклор? Мабуть це генетична пам’ять. В мене бувало таке, що при виконанні деяких старовинних пісень я відчувала ніби стан трансу і ледве не падала на сцені.

8. Яке твоє головне правило життя?

- Я живу без правил. Для мене головне любити і робити те, що мені подобається. Я не прив'язуюся до людей. Але я люблю з ними спілкуватися, дякувати, дарувати і отримувати подарунки. Я співаю.